EUGENY MANYAHIN - Тривала втома поколінь

Прийде нам мирний день колись.
Ми стали тихими,
Як зорі, що світять крізь густий туман.
В цьому нескінченному коридорі
Ми самі лічимо свій обман.
Не треба зім все відчули.
Навчились дихати в пітьмі,
Переросли все, що минуло,
Залишившись собі людьми.
Ти пам’ятаєш, як здавалось,
Що все мене за пару днів.
Та в нас тепер у всіх зосталась.
Тривала в тому поколінні,
Але стоїмо ми з кожним роком.
Той світ тримаємо все міцніше,
І вірим — після злив глибоких прийде нам
Мирний день колись.
Щоночі знов здригає місто,
Від вибухів тремтять шибки.
І тихо гаснуть всі вогні,
Як чиїсь втрачені роки.
Та попри білі чорні хмари
Ми не схиляємо журпі,
Бо навіть середхарищ зараз
Росте надія у душі.
Ти пам’ятаєш, як здавалось,
Що все мене за пару днів.
Та в нас тепер у всіх зосталась.
Тривала в тому поколінні,
Але стоїмо з кожним роком.
Той світ тримаємо все міцніше,
І вірим — після злив глибоких прийде нам
Мирний день колись.
Прийде нам мирний день.