InskarFolk - ЗОРЯНИЙ ПІСОК

Я не знаю, де я завтра буду.
Я не знаю, що мені робити.
Може, тебе навік забуду,
Може, знову буду тебе любити.
У темряві світяться чужі вікна,
І тихо розсипався під ногами час.
Я до цієї піші ще не звикла.
Я ще бачу тіні наших фраз.
До завтра — ціла вічність,
До тебе — тільки крок.
Мотає хаотичність, цей зоряний пісок.
Хай крутить мене вітер,
Хай б’є у груди страх.
Я тільки накид літер
На спалених листах —
Забути,
Забути,
Чи знову любити.
Тарарату.
Дорога проходить повз мене.
Мій компас розбитий давно.
Я стала чужою для себе і дивлюсь
Крізь темне вікно.
Чорнила пролились на карти,
Шляхи поглинає пітьма.
Чи гра це, чи виграні карти —
Не знаю, і слів уже нема.
До завтра — ціла вічність,
До тебе — тільки крок.
Мотає хаотичність, цей зоряний пісок.
Хай крутить мене вітер,
Хай б’є у груди страх.
Я тільки накид літер
На спалених листах —
Забути,
Забути,
Чи знову любити.
Питання зависло у тиші,
І стало мовчання між нами.
Ми — як фігури розколоті,
Що більше не можуть зійтись.
Я буду там, де не світить,
Де час зупинився на мить,
Щоб більше себе не дурити,
Щоб більше нікого не ждати.
До завтра — ціла вічність,
До тебе — тільки крок.
Мотає хаотичність, цей зоряний пісок.
Хай крутить мене вітер,
Хай б’є у груди страх.
Я тільки накид літер
На спалених листах —
Забути,
Забути,
Чи знову любити.
Я не знаю, де я завтра буду.
Може, забуду…