EmoTix - Тону

Єй, падав дощ на старі квартали ми,
З тобою щось не дока, казали.
Ти мовчала, я читав по очах —
Як любов повільно йшла у страх.
Теплий дим і холод між нами.
Ми чужими стали вечорами,
Я тримав, але ти не змогла.
Нашу весну тиша забрала.
І тепер твій голос як літ,
Наче вже мене поряд нема.
Та в чому — серед тисяч людей
Я шукаю лише твоїх очей.
І хай ніч мене знову ламає,
Твоє ім’я всередині грає.
Я б забув, але серце не вміє,
Без тебе воно просто тліє.
Я тону в твоїй душі, наче в морі без межі,
Ти мій біль, мій вогонь.
Не відпускай мою долонь.
Я тону — і не врятуй.
Навіть якщо все забуду, бо у кожному дні без тебе
Моє небо — вже небо одно.
Небо одно в твоїй душі.
Місто спить під холодним світлом,
Я ховаюся за димом.
Кожен крок ніби проти себе,
Бо без тебе все стало темним.
Ти пішла, не залишивши сліду,
Лиш розбиті думки — повітру.
Я сміюся, але це назовні,
Всередині — пусті долоні.
Нехай нам вже не по дорозі,
Я несу тебе крізь морози,
Бо ніхто не торкався так мого серця
Крізь весь цей мрак.
Як забути твої слова ті, що вріли мене до ранку?
Тепер ти — моя вина і любов,
Розчинилась в тумані.
Я тону в твоїй душі, наче в морі без межі.
Ти мій біль, мій вогонь.
Відпускай мою долонь.
Я тону — і не врятуй,
Навіть якщо все забуду.
Бо у кожному дні без тебе
Моє небо — вже небо одно.
Небо одно.
Тону…
Тону…
Тону-тону.